Представники спілки українських ветеранів в Німеччині відвідали військову частину у м. Хілден. Ми приїхали, щоб поділитися своїм досвідом. Наша мета — пояснити, чому ця війна стосується кожного. Подякувати за підтримку. І наголосити: вона важлива — і надалі.

Ми мали два виступи:

🔹 про фронт, повсякденне життя військових, виклики, втому і відповідальність;

🔹 про волонтерство, взаємодію з суспільством і про те, як цивільні тримають армію, поки армія тримає фронт.

Ми говорили чесно. Знаєте ту тишу, коли в залі не чутно навіть дихання? Це була саме така тиша. Нас слухали — здебільшого молоді солдати.

Окрема подяка:

Бойцану Володимиру Васильовичу — чудовому командиру, людині з великої літери. 77 батальйону 102 бригади — за те, що тримають фронт і підтримують нас, навіть на відстані.

Ми не шукаємо жалю. Ми не просимо з позиції слабших.

Ми говоримо — щоб світ не забував. Ми показуємо — щоб ніхто не звик. Ми боремося — бо в нас немає іншого вибору.